Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року Справа № 910/54/2013

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "фірма "Віра"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 рокуу справі№ 910/54/2013господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "фірма "Віра"до 1. Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство юстиція", 2. Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, 3. Приватного нотаріуса ОСОБА_4, 4. Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Головного управління юстиції у м. Києві, 5. Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", 6. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білоруські нафтопродукти" провизнання прилюдних торгів недійснимиВ засіданні взяли участь представники:

- позивача:Кравченко І.І. дов. б/н від 31.12.2013 року,- відповідачів:ПП "СП юстиція": не з'явився, ВДВС України: Малиш Т.О. дов. № 4.4-03/4.4/1283 від 01.11.2013 року, Харченко О.О. дов. № 4.4-03/4.4/1286 від 01.11.2013 року, Приватний нотаріус ОСОБА_4: не з'явився, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно ГУ юстиції у м. Києві: не з'явився, ПАТ "Укрсоцбанк": Рачок Н.М. дов. № 08.42-186/84-3253 від 17.12.2013 року, Награбовський О.В. дов. № 2773 від 18.12.2013 року, Кучерявий Д.В. дов. № 08ю42-186/84-3255 від 17.12.2013 року, ТОВ "ТД "Білоруські нафтопродукти": Пелех Р.М. дов. № 16-12/13 від 16.12.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "фірма "Віра" (далі за текстом - ТОВ "фірма "Віра") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство юстиція" (далі за тиекстом - ПП "Спеціалізоване підприємство юстиція"), відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі за текстом - відділ примусового виконання рішень ДВС України), приватного нотаріуса ОСОБА_4, відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Головного управління юстиції у м. Києві, публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі за текстом - ПАТ "Укрсоцбанк"), товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білоруські нафтопродукти" (далі за текстом - ТОВ "ТД "Білоруські нафтопродукти") про визнання прилюдних торгів недійсними.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2013 року провадження у справі в частині позовних вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 припинено, у задоволенні позовних вимог ТОВ "фірма "Віра" - відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "фірма "Віра" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року у справі № 910/54/2013 апеляційну скаргу ТОВ "фірма "Віра" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "фірма "Віра" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року у справі № 910/54/2013 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, аргументуючи порушення норм права, зокрема, п. 3.10. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, п. 8.2. Порядку реалізації арештованого майна, ст. ст. 43, 45, 47 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.02.2014 року, на підставі ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду касаційної скарги і вирішення спору на п'ятнадцять днів на підставі заяви позивача та відповідача 5 та відкладено розгляд касаційної скарги до 06.03.2014 року, у зв'язку з неявкою представників відповідачів 1, 2, 3, 4, 6.

06.03.2014 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено перерву до 13.03.2014 року.

13.03.2014 року на адресу Вищого господарського суду України надійшло клопотання від позивача про відкладення та продовження строку розгляду касаційної скарги, яке колегією суддів касаційної інстанції залишено без задоволення з огляду на обмеженість строків розгляду касаційної скарги передбачені ст. ст. 69, 1118 Господарського процесуального кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій досліджено, що рішенням господарського суду міста Києва від 05.07.2010 року у справі № 34/243, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 року та Вищого господарського суду України від 02.02.2011 року, позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено: в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "МС Ойл Кард" перед ПАТ "Укрсоцбанк" за договором про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 06-10/61 від 05.03.2007 року в сумі 14 360 433, 32 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлову будівлю - АЗС (автозаправочна станція) (Літера "Б"), заг. пл. 18, 7 кв. м., що розташована за адресою : м. Київ, вул. Волинська, буд. № 66-"А" та земельну ділянку загальною площею 0, 0478 гектара (цільове призначення - реконструкція, експлуатація, та обслуговування автозаправочної станції) кадастровий номер - 8000000000:72:476:0017, на якій розташована нежитлова будівля АЗС (автозаправочна станція) (Літера "Б"), переданий в іпотеку ТОВ "фірма "Віра" за іпотечним договором № 26/І-09 (з майновим поручителем), укладеним між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "фірма "Віра", що належить на праві приватної власності ТОВ "фірма "Віра" шляхом проведення публічних торгів.

30.11.2010 року на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

Місцевим та апеляційним господарським судом встановлено, що 22.03.2011 року відділом примусового виконання рішень ДВС України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 25316422 по виконанню наказу господарського суду міста Києва від 30.11.2010 року у справі № 34/243.

17.10.2011 року в межах виконавчого провадження ВП № 25316422 було складено акт опису й арешту майна № 320/4, згідно з якими було описано та арештовано спірне майно.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що згідно висновку незалежної оцінки майна: автозаправочної станції загальною площею 18, 7 кв. м., яка розташована на земельній ділянці площею 0, 0478 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, Солом'янський район, вул. Волинська, 66-А, власником якої є ТОВ "фірма "Віра", складеним суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Українська експертна група" встановлено, що ринкова вартість нерухомого майна станом на 28.05.2013 року становить 3 099 722, 00 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.09.2012 року між Державною виконавчою службою та ПП "Спеціалізоване підприємство юстиція" укладено договір № 066/12 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмет іпотеки), відповідно до умов якого ДВС України доручило ПП "Спеціалізоване підприємство юстиція" реалізацію арештованого державним виконавцем нерухомого майна, за визначеною ціною у розмірі 3 099 722 грн.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що листом № 6542 від 14.09.2012 року ПП "Спеціалізоване підприємство юстиція" було повідомлено Державну виконавчу службу, ТОВ "фірма "Віра" та ПАТ "Укрсоцбанк" про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна 05.10.2012 року о 12:00 год.

05.10.2012 року ПП "Спеціалізоване підприємство юстиція" проведено прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить боржнику ТОВ "фірма "Віра", переможцем яких було визнано ТОВ "ТД "Білоруські нафтопродукти", що підтверджується протоколом № 3-066/13 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками проведення таких прилюдних торгів та на підставі протоколу 11.10.2012 року ДВС України було видано акт № 183/4 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, тобто, дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Під час проведення прилюдних торгів продавець та учасники торгів у встановленому законом порядку певними діями (ціновими пропозиціями) визначають переможця торгів та ціну продажу майна, в результаті чого переможець торгів набуває право на придбання об'єкту. Результатом проведення прилюдних торгів є визначення покупця - переможця аукціону та завершення процедури торгів шляхом підписання протоколу ліцитатором та покупцем, який одержав право на придбання об'єкта. Факт затвердження протоколу торгів має юридичне значення в аспекті виникнення підстав для подальшої сплати коштів за придбане майно, оформлення органом виконавчої служби відповідного акта та видачі покупцеві свідоцтва про придбання майна. При цьому оформлення окремого договору купівлі-продажу майна законом не передбачено.

Тобто, аукціон (прилюдні торги) за своєю правовою природою є багатостороннім правочином, оскільки в ньому мають місце всі елементи, притаманні правочину, є укладеним з моменту видачі органом державної виконавчої служби акту про проведений аукціон (прилюдні торги) та може бути визнаний недійсним на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочинів.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 24.10.2012 року №6-116цс12.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Підставою для недійсності спірних прилюдних торгів позивачем визначається порушення під час їх проведення (підготовки) положень Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5, (надалі - "Інструкція") та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року №68/5, (надалі - "Тимчасове положення"), які полягають у неповідомленні боржника про час, дату і місце проведення спірних прилюдних торгів.

Частиною 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням вимог Закону України "Про іпотеку".

Судами встановлено, що в даному випадку предметом виконавчого провадження ВП№25316422, в рамках якого було проведено оскаржувані торги, було звернення стягнення на нерухоме майно боржника, як предмета іпотеки, іпотекодержателем якого є ПАТ "Укрсоцбанк", а відтак, обґрунтованим є висновок судів про те, що в силу ч. 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 1.4 Тимчасового положення порядок проведення виконавчих дій в межах такого провадження чітко визначено статтями 41 - 48 Закону України "Про іпотеку", які підлягають переважному застосуванню.

Згідно із ч. 1 ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

За змістом п. 3.5 Тимчасового положення спеціалізована організація, яка проводить публічні торги, не пізніше як за 15 днів до дня проведення публічних торгів публікує в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 року № 43/5, зареєстрованим у Мін'юсті 21.05.2003 року за № 388/7709 (зі змінами), на відповідному веб-сайті інформацію про нерухоме майно, що реалізується. Оголошення про проведення прилюдних торгів має бути розміщене не пізніше семи днів з моменту укладення договору про реалізацію майна, а у випадку проведення повторних торгів - не пізніше семи днів з моменту переоцінки майна.

У відповідності до п. 3.11 Тимчасового положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Згідно із частинами 3, 5 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 днів до дня початку прилюдних торгів публікує за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію.

Отже, враховуючи вищевикладене, організатор прилюдних торгів зобов'язаний не пізніше ніж за 15 днів до дня проведення публічних торгів опублікувати оголошення про їх проведення на офіційному веб-сайті та в двох місцевих друкованих засобах масової інформації та цього ж дня повідомити про день, час і місце проведення таких торгів державного виконавця, іпотекодавця та іпотекодержателя.

Господарськими судами встановлено виконання ПП "Спеціалізоване підприємство Юстиція" вимог наведених норм щодо публікації оголошення про проведення спірних прилюдних торгів на офіційному веб-сайті та в двох місцевих друкованих засобах масової інформації (копії роздруківки з веб-сайту Міністерства юстиції України (дата публікації - 13.09.2012 р.) та витягів з регіональних газет "Експрес об'ява" від 15-21.09.2012 р. №179 та "Aviso Plus" від 17.09.2012 р. №73), а також щодо належного повідомлення в т.ч. позивача про день, час і місце проведення таких торгів (лист №6542 від 14.09.2012 р., який був направлений на адресу позивача рекомендованою кореспонденцію 17.09.2012 р., що підтверджується відтиском штампу відділення пошти на реєстрі на відправлення рекомендованої кореспонденції за 17.09.2012 р.).

Пунктом 3.6. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна встановлено, що зміст інформаційного повідомлення повинен містити: 1) найменування, опис і характеристику нерухомого майна; 2) його місцезнаходження (адресу); 3) стартову ціну; 4) строки сплати та суму гарантійного внеску учасника прилюдних торгів, найменування, адресу банку, номер рахунка спеціалізованої організації для його сплати; 5) порядок та строки розрахунку за придбане на публічних торгах майно, номер депозитного рахунка органу державної виконавчої служби для сплати коштів; 6) дату, час та місце ознайомлення з майном; 7) дату, час та місце проведення прилюдних торгів; 8) реквізити спеціалізованої організації, яка проводить прилюдні торги; 9) кінцевий термін реєстрації для участі у прилюдних торгах; 11) інші відомості, потрібні для проведення прилюдних торгів.

Судами досліджено, що оголошення про проведення спірних прилюдних торгів на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України повністю відповідає всім вимогам встановленим п. 3.6. Тимчасового положення.

Отже, необґрунтованим є доводи скаржника про порушення відповідачем 1 положень ст. 43 Закону України "Про іпотеку" та п. п. 3.5., 3.11. Тимчасового положення щодо публікації оголошень про проведення прилюдних торгів та повідомлення про їх проведення позивача.

Крім того, посилання скаржника на відсутність опису вкладення на підтвердження надсилання йому повідомлення про день, час і місце проведення оскаржуваних торгів є безпідставним, оскільки положеннями п. 3.11. Тимчасового положення не встановлено обов'язкову організатора прилюдних торгів надсилати державному виконавцю, стягувачу та боржнику відповідного повідомлення з описом вкладення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів про те, що позивачем не доведено, а судами не встановлено обставин з якими положення ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання спірних прилюдних торгів недійсними.

Так, враховуючи суть позовних вимог та обставин справи встановлених судами попередніх інстанцій, метою звернення позивача до суду є саме оспорення прилюдних торгів, як правочину, що оформлений відповідним протоколом та актом, а відтак, вимоги про визнання недійсними результату прилюдних торгів, протоколу та акту є по суті вимогою про оспорення прилюдних торгів, як правочину.

За таких обставин, обґрунтованим є висновок судів про те, що в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними прилюдних торгів, визнання недійсними протоколу та акту про реалізацію предмету іпотеки з викладених у позові ТОВ "фірма "Віра" правових підстав необхідно відмовити.

Крім того, судами вірно зазначено про те, що оскільки позивачу відмовлено в задоволенні позову в частині вимоги про визнання недійсними прилюдних торгів, підстави для задоволення позову в частині визнання недійсними свідоцтв про право власності, виданих за результатами проведення спірних торгів, а також вимог про зобов'язання відповідача 3 вилучити з державного реєстру правочинів запис про свідоцтва придбання нерухомого майна, а відповідача 4 скасувати запис у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - відсутні.

Також, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованих висновків стосовно припинення провадження щодо позовних вимог ТОВ "фірма "Віра" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 суд з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що з огляду на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Частиною 2 ст. 55 Господарського кодексу України закріплено, що суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Тобто, можливість розгляду господарським судом спору, стороною якого є фізична особа, обумовлена тим, що такий спір стосується корпоративних чи приватизаційних відносин або така особа є суб'єктом господарювання.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що спір не стосується корпоративних чи приватизаційних відносин, а позивачем не надано доказів, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 є суб'єктом господарювання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "фірма "Віра" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року у справі № 910/54/2013 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року у справі № 910/54/2013 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко